Тромбофлебіт Тромбофлебіт – це запалення стінок вен, на яких формується тромб. Причини тромбофлебіту

Гінекологічні операції (аборти) і будь-які хірургічні втручання.

Як правило, тромбофлебіт є ускладненням варикозної хвороби і розвивається в варикозно розширених поверхневих венах ніг.

Прояви тромбофлебіту

Тромбофлебіт поверхневих вен починається з болю в ногах, не дуже сильною. Болить шкіра по ходу підшкірних вен. Шкіра над тромбірованних венами червоніє, запалюється, стає тепліше звичайної шкіри на дотик. Спостерігається незначне підвищення температури тіла – до 37,5 С, рідше – до 38 С. Через деякий час (зазвичай через 5-6 днів) температура повертається в норму або залишається на рівні невеликого підвищення. Іноді тромбофлебіти нижніх кінцівок протікають взагалі без підвищення температури тіла. Супутній ознака тромбофлебіту – невеликий набряк тієї ноги, де сформувався тромб. Шкіра по ходу вен запалюється смугами. Потім починають з’являтися ущільнені ділянки шкіри різної величини. Їх розмір залежить від діаметру тромбірованних вен. Ці ущільнені ділянки добре промацуються і насправді є тромбами. Ходьба супроводжується хворобливістю.

Діагностика тромбофлебіту

Діагностика тромбофлебіту в більшості випадків не викликає істотних труднощів. Застосовуються інструментальні методи дослідження – реовазографія або ультразвукова доплерографія.

Найбільш точну діагностичну інформацію надає ультразвукове дуплексне ангіосканування з колірним кодуванням кровотоку. Це дослідження дозволяє оцінити стан стінок і просвіту вен, наявність в них тромботичних мас, характер тромбу і навіть орієнтовно судити про його «віці», тобто ступеня організації. Ультразвукове сканування підшкірних вен дає можливість з абсолютною точністю виявити справжню протяжність тромбозу.

Роль лабораторної діагностики невелика. Загальний аналіз крові виявляє помірно виражені ознаки запалення.

Лікування тромбофлебіту

Більшість пацієнтів з тромбофлебітом можуть лікуватися консервативно в амбулаторних умовах. Невідкладна госпіталізація до хірургічного стаціонару (бажано в спеціалізовані судинні або флебологіческіх відділення) необхідна при висхідних формах тромбофлебіту стовбурів великої і малої підшкірних вен, коли виникає загроза переходу тромбозу на глибокі вени. Такі хворі повинні бути оперовані в екстреному порядку після ультразвукового сканування.

Хірургічне лікування включає в себе перев’язку підшкірних вен або видалення всіх варикозно розширених (тромбірованних і нетромбірованних) вен.

Консервативне лікування тромбофлебіту повинно бути спрямоване на усунення запального і локального тромботичного процесів. Режим, який пропонується хворим, повинен бути активним. Помилкою слід визнати призначення постільного режиму, оскільки діяльність м’язово-венозної помпи гомілки забезпечує інтенсивний кровотік в глибоких венах, перешкоджаючи розвитку в них тромбозу. У перші дні захворювання, коли максимально виражені запальні явища і потрібне активне місцеве лікування, доцільно формувати бандаж за допомогою еластичних бинтів середнього ступеня розтяжності. У міру стихання запальних явищ для компресійного лікування може бути з успіхом використаний медичний трикотаж – гольфи, панчохи або колготи 2-3 компресійного класу.

Простий, але дієвим заходом є місцеве охолодження, що дає хороший знеболюючий ефект.

При тромбофлебіті виправдане використання різних форм декількох класів фармацевтичних препаратів:

загрузка...

З групи НПЗЗ найбільш ефективними при даному захворюванні є диклофенак і кетопрофен. Ці препарати роблять не тільки потужну протизапальну, а й добре знеболювальну дію. Гель кетопрофену наносять 2-3 разив день у кількості 3-5 г (1 см мазі, видавленою з тюбика) безпосередньо на уражену ділянку кінцівки і легкими круговими рухами пальців рук втирають в шкіру. Швидкий ефект дають внутрішньом’язові ін’єкції НПВС, а також використання їх в ректальних свічках. Ці способи застосування зазначених коштів зменшують частоту і вираженість ускладнень.

Ефективним засобом лікування тромбофлебіту є похідні рутина (рутин, троксевазин, троксерутин), що представляють собою універсальні протектори венозної стінки і надають виражену протизапальну дію. Добова доза різних троксерутин зазвичай становить 1200 мг.

У комплекс консервативних заходів доцільно включати дезагрегантну засоби: внутрішньовенне введення реополіглюкіну (400 мл) і трентал (10 мл). Вливання проводять краплинно 1 раз на добу протягом 3-5 днів. У таблетках трентал призначають у добовій дозі 800-1200 мг. У профілактичних цілях можуть бути використані малі дози аспірину.

Ефект системної ензимотерапії обумовлений здатністю пригнічувати ферментів процес запалення, надавати протинабрякову та імуномодулюючу дію, видаляти фіксовані в тканинах імунні комплекси та активізувати фібриноліз. Вобензим (суміш панкреатину, папаїну, бромелаїну, трипсину, хімотрипсину, амілази, ліпази і рутина) приймають по 5-10 таблеток 3 рази на день; Флогензим (суміш бромелаїну, трипсину і рутину) – по 2 таблетки 3 рази на день, запиваючи великою кількістю води. Стримуючим фактором для широкого застосування системної ензимотерапії є необхідність прийому великої кількості таблеток в строго певний час і її досить висока вартість.

Гепарин надає могутню противотромботическое і протизапальну дію. Дозування та частота застосування гепарінсодержащіх гелів аналогічні таким при використанні НПЗП. У той же час добре зарекомендувало себе чергування цих препаратів, тобто гелеві аплікації проводять 4 рази на день за схемою: гепарин – НПВС – гепарин – НПВС.

При проведенні консервативних заходів необхідно пам’ятати про можливість прогресування тромбофлебіту, незважаючи на проведене лікування. Тому в процесі терапії повинен проводитися динамічний контроль (клінічний і ультрасонографічних) за перебігом захворювання.

Профілактика тромбофлебіту

Основним принципом профілактики тромбофлебіту є своєчасне та адекватне лікування хронічних захворювань вен. Це включає в себе насамперед оперативне лікування ранніх (неускладнених) стадій варикозної хвороби. Якщо пацієнт вже переніс тромбофлебіт, то завдання лікаря полягає в запобіганні його рецидиву. У комплекс лікування, крім еластичної компресії і флебопротекторов, доцільно включати фізіотерапевтичні заходи – змінні магнітні поля, синусоїдальні модульовані струми.

При відмові пацієнта від операції або неможливості її проведення здійснюють диспансерне спостереження і систематичне проведення курсів консервативного лікування венозної недостатності. Пацієнти повинні постійно використовувати компресійний трикотаж або бинти і 2-3 рази на рік проходити курси лікування флеботоніков, НПЗЗ та фізіопроцедурами. Певне значення має дієта: необхідно обмежити споживання тваринних жирів, ширше використовувати в раціоні рослинні масла, вживати в їжу більше овочів і ягід, багатих аскорбінової кислотою і рутином.

Система діалогової онлайн-діагностики "Diagnos.ru" призначена для надання автоматизованої допомоги в діагностиці захворювань. В даний момент вона безкоштовна і анонімна.