Розділи Статистика сайту Розділи Управління Posts Tagged ‘пульпіти’

Хронічніпульпіти у дітей можуть розвинутися з ост ¬ ге, але частіше зустрічаються як первинно-хронічні процеси. При цьому прості хронічні пульпіти можуть виникнути при закритій порожнині пульпи, а хронічні проліферативні можуть мати поліпи пульпи в каріоз ¬ ної порожнини або Свищева ходи на яснах (при распро ¬ дження грануляцій в периодонт під окістя і під ясна).

Хронічні гангренозні пульпіти у дітей розвивають ¬ ся первинне, а також з гострого гнійного пульпіту. Ці форми пульпіту часто супроводжуються збільшенням під ¬ щелепних лімфатичних вузлів.

Для лікування пульпітів молочних зубів застосовують біологічний метод і метод прижиттєвої ампутації. У тих випадках, коли ці методи не можуть бути використані, рекомендується метод девітальной ампутації з подальшою муміфікацією кореневої пульпи. Для девіталізацін пульпи використовують миш’яковисті пасту і фенол. У випадках несформованих коренів Доза миш’яковистої пасти і терміни її перебування в каріозних порожнинах ті ж, що й при лікуванні пульпітів в зубах з сформованими коренями.

Пульпіт-запалення пульпи – може розвинутися у дітей в молочних і постійних зубах. Клінічні ознаки, характер розвитку захворювання, лікувальна так ¬ тика і прогноз різні в дітей у різні вікові періоди для кожного зуба молочного і постійного при ¬ куса.

Найбільш часта причина пульпітів у дітей-інфек ¬ ція каріозної порожнини мікробні асоціації, перебуваючи ¬ щие з 2-5 видів мікроорганізмів з переважанням стрептококів.

Пульпа зуба – це сполучна тканина, а куль ¬ піти – це інфекційне запалення сполучної тканини.

Відповідно до цього пульпіти можуть бути гострими я хронічними, гострі в свою чергу-серозними і гнійними; хронічні розвиваються за типом простого, гангренозного або проліферативного запалення. Всі хронічні пульпіти здатні загострюватися. Особливості клінічного перебігу пульпітів у дітей визначаються особливостями гістологічного Улаштування тканин зуба, анатомічною будовою коренів, реактивністю тканин та ін

Гострі пульпіти у дітей зустрічаються рідше, ніж хронічні, і рідко протікають по типу обмежених, часткових, частіше в процес втягується вся пульпа. Гострі пульпіти в молочних і постійних зубах з несформованим корінням можуть супроводжуватися болючою перкусією, набряком, гіперемією ясна, ін ¬ фільтрацією перехідною складки, збільшенням підпорядкованих ¬ люстних лімфатичних вузлів.

Періодонтити – запальні захворювання періодонта, в переважній більшості випадків є при ¬ ляють наслідком пульпітів і, так само як пульпіти, розглядаються у групі ускладнень карієсу.

При проведенні планової санації порожнини рота під час диспансерних оглядів у практиці дитячого стоматолога зустрічаються головним чином хронічні перио ¬ донтіти молочних зубів. Хронічні періодонтити по ¬ постійних зубів при добре організованою диспансер ¬ зації практично повинні розглядатися як исклю ¬ ве випадки. Всі діти з гострими периодонтитами і загостренням хронічних періодонтитів становлять кон ¬ тінгент поліклінічного стоматологічного відділення.

Клінічне розвиток, діагностика і лікування перио ¬ донтітов постійних зубів зі сформованими кореня ¬ ми не відрізняються від подібних патологічних процесів у дорослих.

В уточненні діагнозу і рекомендаціях з лікування потребують головним чином всі форми хронічних періодонтитів молочних зубів у всі вікові періоди ¬ ди. Саме щодо цих форм патології періодон ¬ та до цих пір допускаються серйозні порушення. Серед останніх необхідно перш за все вказати на нера-нальні методи лікування пульпітів, які не при ¬ водять до повного усунення запалення в куль ¬ пе, до нейтралізації продуктів розпаду гинула кор ¬ Невою пульпи, зберігаючи тим самим активно діючі причинні фактори врозвитку періодонтіту.

Визначаючи показання до лікування періодонтіту мо ¬ лочних зубів, до цих пір орієнтуються на вік ре ¬ бенка, час зміни молочних зубів і т. д. Не вдаються до єдино правильного діагностичного методу, яким є метод рентгенодіагностики.

Циркулярний карієс зустрічається в ослаблених дітей, часто хворіли до перший рік життя. Для циркулярного карієсу характерно швидке поширення процесу в бік пульпи, проте гострі пульпіти зустрічаються рідко. Спостерігаються випадки оголення пульпи під час фрактура коронки, що виникає при незначному механічної дії через стоншування тканин. Найчастіше діти звертаються з явищами загострення хронічного періодонтиту. При огляді виявляється типова картина руйнування коронки циркулярним карієсом. Загострення хронічного періодонтиту – перший гострий процес. Загибель пульпи і розвиток хронічного періодонтиту відбуваються безсимптомно.

На рентгенограмі часто можна бачити далеко зайшов хронічний гранулюючих періодонтит з вираженою передчасної патологічної резорбкіей коренів.

Відсутність захисної запальної реакції свідчить про знижену опірність організму. Спостерігаються випадки, коли при циркулярному карієсі за рахунок замісного дентину відбувається ізоляція кореневої пульпи від коронкової. Коренева пульпа продовжує існувати, зберігаючи інтактним періодент, у той час як коронка зуба відсутній. Вхід в кореневий канал замурований щільним пигментированним дентином. Такі коріння з живою пульпою тривалий час продовжують служити дитині. Під час огляду порожнини рота необхідно проявляти обережність при зондуванні зубів, уражених карієсом циркулярним.

Середній карієс є найбільш поширеною патологією у дітей. При аналізі звітів дільничного стоматолога-педіатра звертає на себе увагу те, що на 1000 обстежених дітей протягом року, незважаючи на проведену регулярно санацію порожнини рота, припадає 30-40 ускладнених форм (пульпіту, періодонтити, зуби, що прийшли в непридатність я підлягають видаленню) , одиниці (5-6 випадків) глибокого карієсу і до 1500 пломб ставиться з приводу середнього карієсу. Початковий і поверхневий карієс ще не діагностуються.

загрузка...

У навчальній літературі і в періодичній пресі майже не згадується про роль допоміжних методів при лікуванні пульпітів. Між тим, вони мають велике значення при біологічної терапії пульпітів. З них на першому місці стоїть новокаїнова блокада відповідних гілок трійчастого нерва в ході лікування і після накладення пломби 1-2% розчином новокаїну (2-3 мл) без адреналіну. Досить ефективно призначення електричного поля УВЧ безпосередньо після лікування і в найближчі дні після пломбування, оскільки це сприяє нормалізації відбудовних процесів не тільки в пульпі або її культі, але і в тканинах періодонту.

Недбале та грубе препарування каріозної порожнини, недотримання суворої стерильності в роботі, а також обробка каріозної порожнини дратівливими антисептичними розчинами, у тому числі такими, як спирт і ефір, – все це надзвичайно шкідливо діє на запалену пульпу.

Відмова від розкриття рогу пульпи. При гострих пульпітах трепанація пульпової камери і розтин роги пульпи виразно показані, так як цим досягається декомпресія в порожнині зуба, а також створюються сприятливі умови для адсорбції запального ексудату.

Щодо кількості лікувальних процедур або сеансів, необхідних для лікування пульпіту, слід перш за все сказати, що накладенням пломби при консервативної терапії пульпіту справжнє лікування пульпи не закінчується, а тільки починається. Запальна реакція пульпи – це біологічно необхідний, переважно захисний, процес, і завдання полягає не в тому, щоб призупинити його, так як це все одно не вдається, а в тому, щоб змінити результат в доброзичливому напрямку, прискорити ексудацію та освіта лейкоцитарного валу , активізувати фазудіяльності фібробластів. З цього випливає, що Односеансний лікування гострого пульпіту біологічними методами повинно розглядатися як шкідливе захід. Приблизно так, як загоєння рани не регламентується кількістю перев’язок, так і при лікуванні пульпіту кількість лікувальних сеансів, тривалість інтервалів між ними і т. п. не може і не повинно бути самоціллю. Досвід показує, що найбільш оптимальним слід визнати лікування пульпіту консервативними методами в 2-3 сеансу. При вітальної ж ампутації або екстирпації пульпи лікування може закінчуватися накладенням пломби в два або навіть один сеанс.

Невдачі та ускладнення при застосуванні біологічних чи консервативних методів лікування пульпітів за допомогою сульфаніламідних препаратів, антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів (наприклад, гідрату окису кальцію та його аналогів) пояснюється рядом причин.

числі і таких, де вони прямо протипоказані, наприклад при гострих пульпітах III стадії і хронічних пульпітах II стадії з некрозом коронкової пульпи. Отже, першим і необхідною умовою успіху біологічних методів терапії пульпітів є точна диференціація стадій запального процесу в пульпі.

2. Неправильний підбір антибіотиків, іноді не сумісних один з одним (наприклад пеніциліну і биомицина), неприпустима форма застосування цих препаратів (наприклад, накладення на оголену пульпу кристалічного пеніциліну, сухого таблеткового биомицина, застосування паст з антибіотиками, приготованих на жировій основі і т. п. Пасти, приготовані на жировій основі,

перешкоджають виходу ексудату з пульпи, знижують дифузію антибіотиків всередину пульпи, позбавляють пасту адсорбційних властивостей і,

нарешті, зменшують або знижують прилипаемость і герметизм постійної пломби.

Методи лікування пульпітів під анестезією з вітальної ампутацією або екстирпацією пульпи, а також біологічні методи лікування зі збереженням всієї або тільки кореневої пульпи найбільш ефективні і дуже перспективні. Вони детально описані у всіх підручниках, посібниках та численних статтях періодичної преси.

Серед причин, що перешкоджають поширенню методики лікування пульпітів під анестезією, є значне кровотеча з кукси пульпи після її екстирпації, яке важко зупинити. Однак застосування діатермокоагуляції, електрофорезу, а також новітніх хіміотерапевтичних препаратів і антибіотиків дозволяє повністю подолати ці недоліки. Іншою причиною, яка перешкоджає впровадженню методу лікування пульпітів з вітальної ампутацією або екстирпацією пульпи, є недосконалість анестезії. Ця операція зазвичай супроводжується значним болем, що приносить страждання хворого і змушує лікаря відмовлятися від цього методу. Для отримання надійного знеболювання, як показує досвід, необхідно проводити двоетапну анестезію. Першою ін’єкцією новокаїну усувається пар абіотичні пригнічення нервового приладу пульпи, а друга ін’єкція викликає вже справжню анестезію. Спостереження показують, що повне знеболення пульпи настає лише через 12-15 хв після другої ін’єкції. Найчастіша помилка, яку допускають лікарі при проведенні двоетапної анестезії, полягає у скороченні терміну вичікування після ін’єкції майже наполовину необхідного (5-8 хв, замість необхідних 10-12 хв після першої ін’єкції і 12-15 хв – після другої), що і знижує ефективність знеболювання.

При хронічних пульпітах I стадії показано: а) при сприятливому розташуванні каріозної порожнини – біологічні методи з збереженням всієї або тільки кореневої пульпи; б) при несприятливому розташуванні каріозної порожнини – видалення пульпи з прохідних каналів і діатермокоагуляція з імпрегнацією непрохідних каналів.

При хронічних пульпітах II стадії з некрозом коронкової пульпи показано видалення пульпи під анестезією з прохідних каналів і діатермокоагуляція з імпрегнацією непрохідних каналів.

При хронічних пульпітах II стадії зрозрощення коронкової пульпи: а) при відсутності рентгенологічно видимих ??змін з боку тканин періодонта показана вітальна ампутація поліпа з каріозної порожнини і всієї коронкової пульпи із збереженням кореневої за допомогою сульфаніламідних твердіючих паст, гідрату окису кальцію і т. п.;

б) при наявності змін з боку тканин періодонта показано видалення пульпи під анестезією з прохідних каналів, діатермокоагуляція і імпрегнація непрохідних каналів.

При загостренні хронічного пульпіту питання про вибір методу лікування вирішується в залежності від ряду умов суто індивідуального характеру: наявність змін в періапікальних тканинах, числа загострень, розташування каріозної порожнини, анатомічних особливостей зуба і т. п.