ШКІРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ Педикульоз

Педикульоз – паразитарне захворюванняшкіри, яке викликається вошами. Педикульоз частіше розвивається при несприятливих гігієнічних умовах, неохайності, в місцях компактного проживання великих кількостей людей (гуртожитки, казарми, в’язниці).

Педикульоз: збудник

Воші (Anoplura) – комахи, що харчуються кров’ю і все життя проводять на тілі людини. Розрізняють головних, платтяних і лобкових вошей.

Головні воші (Pediculus capitis) паразитують на волосистій частині голови, відкладають яйця (гниди) сірувато-білого кольору, які хітиновим речовиною щільно прикріплюються до волосся.

Платтяні воші (Pediculus vestimeпti) поселяються в постільній і натільному білизна, шату, звідки потрапляють на шкіру.

Лобкові воші (Pediculus pubis), або площіци, на відміну від головних і платтяних вошей утримуються на волоссі тільки трьома ногами однієї половини тулуба і таким же чином потрапляють по волоссю. Живуть на волоссі лобкової області, нижньої частини живота, стегон, пахвових западин, грудей, промежини і ануса, тому що в цих областях розташовується велика кількість апокрінових потових залоз, на які специфічно орієнтоване нюх лобкових вошей. На волоссі одночасно дорослими особинами можуть розташовуватися гниди. При рідкому ураженні дітей лобкові воші поселяються в бровах, віях і – волосистої частини голови.

Потрапляючи на волосяну частину шкіри і пріклепляясь волосся за допомогою кліщів, розташованих на ногах, воша встромляє свій ротовий апарат у шкіру і смокче кров з капілярів. Разом укусу під впливом подразнення шкіри секретом слинних залоз з’являються сверблячі плями і вузлики (характерні для головного і платтяної педикульозу). При наростанні сверблячки з’являються расчеси, внаслідок яких посилюється і поширюється запалення, утворюються ерозії, кірочки, лущення, а потім везикули, мокнутие – розвивається екзематозний процес, який може ускладнюватися піодермією. Поява maculae coeruleae при лобковому педикульозі пов’язано або з появою дрібних крововиливів при ссанні крові вошами, або з відкладенням секрету слинних залоз вошей.

Педикульоз: клініка

Інкубаційний період від моменту зараження до появи симптоматики може тривати до 30 днів і більше.

Головні воші частіше паразитують у дівчаток і жінок. Найбільш часта локалізація вошей і гнид – скронева і потилична області. У запущених випадках комахи з’являються на бровах, віях, у чоловіків – в бороді й вусах. Відзначаються сильний свербіж, расчеси, дифузне роздратування шкіри. Може настати екзематизація – поява бульбашок і мокнутия. Вирізняється густий рясний ексудат зсихається в кірки, склеює волосся в товсті пучки, аж до утворення войлокоподобних коконів. Від хворих виходить неприємний запах. Хвороба часто ускладнюється піодермією, яка може поширюватися на вушні раковини, шию, лоб, брови, при цьому запалюються і збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.

При платтяній педикульозі уражаються частіше дорослі, рідше діти.

Воші паразитують в місцях зіткнення складок і швів сукні та одягу з тілом (пахвові западини, пахові-стегнові складки, поперек, живіт, верхня частина спини). Захворювання супроводжується сверблячкою і расчесами. Можливі ускладнення, пов’язані з гнойничковой флорою (фолікуліти, фурункули, ектіма). При тривалому перебігу хвороби в місцях ураження розвиваються ділянки потовщення шкіри з лінійними расчесами, лущенням, шкіра набуває брудно-сірий, сірувато-бурий відтінок.

загрузка...

Лобковим педикульозом уражаються переважно дорослі при статевих контактах, рідше через натільна або постільну білизну. Це захворювання частіше зустрічається у жінок у віці 15-19 років. Після 20 років його частота у чоловіків і жінок вирівнюється.Лобковий педикульоз супроводжується менш вираженим свербінням, ніж при інших формах педикульозу, тому рідше спостерігаються розчісування їх звичайними наслідками (вторинна інфекція, екзематизація). Процес зазвичай обмежується лобком, однак можуть залучатися стегна і тулуб, особливо у людей з сильно розвиненим оволосінням. При ураженні вій розвивається блефарит. Для лобкового педикульозу характерна поява голубоватиx або сірих плям, діаметром до 1 см, які швидко зникають. Особливо чітко вони виражені на животі, грудях, бічній поверхні тулуба і стегнах.

Педикульоз: діагностика

При виявленні будь-яких сверблячих висипань на волосистих частинах тіла слід виключити педикульоз. Огляду на педикульоз підлягають усі особи, які звертаються за медичною допомогою і проходять планові медичні огляди.

Діагноз педикульозу ставиться на підставі клінічної картини – візуального огляду і результатів паразитологічного дослідження.

При візуальному огляді неозброєним оком або за допомогою лупи можна побачити дорослих вошей. Комахи краще помітні після того, як нап’ються крові. При лобковому педикульозі воші виглядають у вигляді сіро-бурих точок, розташованих біля кореня волосся. Воші абсолютно нерухомі, проте при спробі відірвати їх вони проявляють ознаки життя і ще більш активно чіпляються за волосся, від якого відриваються лише з великими труднощами. Щоб відокремити воша, її потрібно тягнути пінцетом уздовж усього волоса. Найчастіше виявляються гниди, міцно прикріплені до волосся. Гниди іноді плутають з перекрученими волоссям або вузликами на волоссі, а також з лусочками при себорейному дерматиті та лупи. Для підтвердження діагнозу необхідно мікроскопічне дослідження волосся.

Педикульоз: лікування

Лікування педикульозу направлено на знищення паразитів і лікування дерматиту, що виникає внаслідок укусів, а також екзематозних і гнійничкових ускладнень.

Одночасно проводиться знищення вошей у волоссі, на тілі людини і в білизні, одязі та інших предметах. При вошивості, ускладненої піодермією або екзематозний реакцією, призначають дезінфікуючі та протизапальні засоби.

При лобковому педикульозі одночасно проводять лікування статевих партнерів для запобігання рецидиву.

З метою знищення паразитів уражені ділянки обробляють сумішшю гасу з рослинним маслом, 10-20% емульсією бензилбензоату, 0,15% водною суспензією карбофосу, 5% шампунем метілацетафоса, 0,25% водною суспензією дікрезіла, розчинами «Ніттифор» і «Педіллін», які наносять на 15-40 хв. Потім оброблені місця миють гарячою водою з милом. Волосся можна прополоскати у теплому 5-8% розчині оцтової кислоти, гниди вичісують гребінцем, змоченим в такому ж розчині.

Для лікування педикульозу тулуба буває досить миття з милом, частої зміни білизни, постільних речей, попередньо підданих дезінфекції.

Для лікування лобкового педикульозу використовують 5-10% білу або сіру ртутну мазь, іноді 33% сірчану мазь, настоянку чемериці або 20% емульсію бензилбензоату. Препарати наносять на шкіру протягом 2-3 днів. Слід пам’ятати, що зазначені препарати роблять подразнюючу дію на шкіру і при їх застосуванні може розвинутися контактний дерматит.

Педикульоз: профілактика

Профілактика педикульозу передбачає обов’язкове проведення дезінфекції білизни, одягу, приміщень, огляд контактних осіб, санітарно-протиепідемічні заходи. Завжди потрібно пам’ятати, що воші можуть бути переносниками різних бактерій, рикетсій і вірусів, які є збудниками небезпечних інфекційних захворювань (наприклад, висипного та поворотного тифу).

– Ресурс, мета якого полягає у наданні вичерпної інформації про шкірних захворюваннях. Однак вона не є заміною професійної поради лікаря. Огляди, наведені на сайті, не повинні бути керівництвом до самодіагностики абосамолікування.