Нейросенсорна приглухуватість Нейросенсорна приглухуватість розвивається при пошкодженні чутливих нервових клітинвнутрішнього вуха, слухового нерва і центральних утворень слухової системи. Причини нейросенсорної приглухуватості

вплив промислових і побутових речовин, ряду лікарських препаратів (антибіотики аминогликозидного ряду, деякі протималярійні і сечогінні засоби, саліцилати).

Прояви нейросенсорної приглухуватості

Прояви нейросенсорної приглухуватості полягають у зниженні слуху. Зниження слуху може поєднуватися з шумом у вухах, запамороченням, нудотою, блювотою.

Діагностика нейросенсорної приглухуватості

Діагностика нейросенсорної приглухуватості здійснюється лор-лікарем. Сучасний підхід до діагностики нейросенсорної приглухуватості передбачає дослідження функції звукопроводящей і звуковоспрінімающей систем, вестибулярного аналізатора, вивчення показників системи згортання крові і функції печінки, оцінку стану серцево-судинної, видільної та ендокринної систем, що дає можливість встановити причину захворювання і виробити найбільш ефективну лікувальну тактику.

На практиці первісна оцінка слухової функції потребує аналізу акуметріческіх і аудіологічних показників, серед яких обов’язковим є проведення камертональних проб, запис тональної порогової аудіограми. Додатковим, більш інформативним методом, який дозволяє уточнити вид приглухуватості, є аудіометрія, виконана в діапазоні частот понад 8000 Гц.

Включення в план обстеження хворих з нейросенсорной приглухуватістю імпедансометрії – метод виявлення розриву ланцюга слухових кісточок, наявності випоту в барабанної порожнини, порушення функції слухової труби.

Більшість випадків нейросенсорної приглухуватості протікає з вестибулярними порушеннями при наявності суб’єктивних проявів (запаморочення, порушення координації рухів, нудоти або блювоти). У ряді випадків порушення вестибулярної функції виявляється лише при проведенні специфічного неврологічного обстеження в поєднанні з комп’ютерною томографією, магнітно-резонансної томографії, ультразвукової допплерографією і реоенцефалографія.

Лікування нейросенсорної приглухуватості

План лікування нейросенсорної приглухуватості індивідуальний для кожного хворого, визначається з урахуванням причин та тривалості захворювання, наявності супутніх захворювань. Проте існують загальні правила при лікуванні нейросенсорної приглухуватості:

проведення лікування хворого гострої нейросенсорної приглухуватістю в спеціалізованому оториноларингологічній стаціонарі;

негайний початок лікування безпосередньо після госпіталізації;

загрузка...

З урахуванням особливостей захворювання використовуються медикаментозні препарати, що покращують кровопостачання внутрішнього вуха. Такі препарати, як вінпоцетин, пентоксифілін, церебролізин, пірацетам застосовують протягом перших 10 днів внутрішньовенно, поступово збільшуючи дозу препарату з 1-го по 4-й день і зберігаючи постійну лікувальну дозу з 5-го по 10-й день лікування. У подальшому переходять до внутрішньом’язовому і таблетовані використання препаратів, при загальній тривалості першого курсу лікування 1-1,5 міс.

Для лікування нейросенсорної приглухуватості, що супроводжується запамороченням, з успіхом застосовуються препарати, що володіють специфічним впливом на внутрішнє вухо (наприклад, бетагістин). Приймати препарат треба під час або після їжі для запобігання можливого несприятливого впливу на слизову оболонку шлунка, при відсутності у пацієнта виразкової хвороби шлунка та бронхіальної астми.

Підвищує ефективність медикаментозного лікування нейросенсорної приглухуватості і стабілізує позитивну клінічну динаміку включення в комплекс лікувальних заходів немедикаментозних методів: рефлексотерапії – акупунктури або лазеропунктури (10 сеансів безпосередньо після завершення внутрішньовенноїтерапії, потім 10 сеансів через 1 місяць і, при необхідності, 10 сеансів через 2-3 місяці після першого курсу стаціонарного лікування), а також гіпербаричної оксигенації (тривалість сеансу – 30 хвилин, курс лікування – 10 сеансів).

Реабілітація слуху методом імплантації електродів в равлика з метою електричної стимуляції волокон слухового нерва набуває все більшого поширення.

Слід підкреслити, що навіть адекватно підібрана і вчасно, в повному обсязі проведена терапія хворого гострої нейросенсорної приглухуватістю не виключає ймовірності рецидиву захворювання під впливом стресової ситуації, загострення серцево-судинного захворювання, гострої вірусної інфекції або акустичної травми.

Для усунення шуму у вухах: сядьте на стільці з нахиленою на 30 ° уперед і вниз головою, очі закриті. Щільно закрийте своїми долонями вушні раковини і притисніть їх до скронь, розташовуючи пальці рук на потиличній області. Кінчиком середнього пальця правої руки зроблено 60 ритмічних лупцювання по середньому пальцю лівої руки.

Прогноз при нейросенсорної приглухуватості

При адекватно підібраному лікуванні і дотриманні заходів профілактики (відмова від куріння, вживання алкоголю і наркотиків, достатня рухова активність, вміння долати епізоди нервово-психічного перенапруження і стресові ситуації) – прогноз сприятливий.

Система діалогової онлайн-діагностики "Diagnos.ru" призначена для надання автоматизованої допомоги в діагностиці захворювань. В даний момент вона безкоштовна і анонімна.