Медичний форум лікарських консультацій: Мігрень: клініка, діагностика, лікування – Медичний форум лікарських консультацій Мігрень: клініка, діагностика, лікування Оцінка:

Мігрень відома людству давно: ще в папірусах древніх єгиптян, написаних більше 3000 років тому, описана клініка мігренозних нападів і дані прописи лікарських засобів, использу] ваних для лікування цього захворювання. Проте до цих пір проблема діагностики та лікування мігрені оста] ється актуальною.

Мігрень – пароксизмально протікає захворювання, що виявляється нападами пульсуючого го] ловний болю одностороннього характеру, в основному в очноямкову-лобово-скроневої області, супроводжую] щееся в більшості випадків нудотою, блювотою, поганою переносимістю яскравого світла (фотофобія), гучних звуків (фонофобію), а після нападу – сонливістю і млявістю. Характерні повторюваність нападів і спадкова схильність.

Мігрень є надзвичайно поширеною патологією, нею страждає 12-15% популяції. Чет] верть всього населення хоча б 1 раз за своє життя відчуває напад мігрені, жінки страждають в 2-3 рази частіше, ніж чоловіки. Характерною ознакою мигренозной головного болю є її виник] новеніе в молодому віці, до 20 років.

Мігрень – захворювання, при якому часто простежуються генетично обумовлені порушення в судинної, нервової та ендокринної системах. При цьому передбачається аутосомно-домінантний тип на] проходження.

Патогенез мігрені пов’язаний з наявністю у пацієнта генетично детермінованої лимбико-стовбурової дисфункції, що призводить до зміни взаємин антиноцицептивной і ноцицептивної систем. Перед нападом відбувається активація трігеміноваскулярной системи, в периваскулярних закінчення] ях трійчастого нерва виділяються медіатори, які ініціюють процес нейрогенного запалення, сни] жается рівень серотоніну і підвищується активність норадренергической і допамінергічної систем в ЦНС; також у розвитку нападу головного болю можлива участь ГАМК і монооксиду азоту.

Однак необхідно враховувати дію та інших факторів, які можуть змінювати порогову возбу] ність судинних больових рецепторів, – це так звані тригерні чинники мігрені. До них від] носяться:

фактори зовнішнього середовища: яскраве сонячне світло, світлове мелькання (телевізор, комп’ютер), гучний або монотонний шум, сильні запахи, зміна погодних умов;

продукти харчування: консервоване м’ясо, сир, цитрусові, шоколад, банани, сухофрукти, оселедець, горіхи, боби, насіння соняшнику, молоко, червоне вино, шампанське, пиво, чай, до] фе, кока-кола;

психогенні чинники: стрес, тривалий відпочинок, недосипання, розрядка після надмірних позитивних чи негативних емоцій;

лікарські препарати: оральні контрацептиви, нітрати, резерпін.

До факторів, що викликають мігренозну атаку, відносяться також гіпоглікемія, вестибулярні раздра] жителі (їзда в автомобілі, поїзді і т. п.), зневоднення, секс, гормональна перебудова організму.

З точки зору патоморфології в нападі мігрені виділяють чотири стадії. У першій стадії метушні] кает вазоcпазм будь-якої з гілок сонної артерії, що приводить до ішемії мозку, тривалість цієї фази становить 15-45 хв. У другій стадії відбувається патологічна дилатація артерій, артеріол і вен, що приводить до збільшення амплітуди пульсових коливань стінок судин, що викликає хара] ктерную пульсуючий головний біль. У третій стадії внаслідок атонії мозкових судин Возника] ет перівазальний набряк, розкриваються артеріо-венозні шунти, посилюється ішемічна гіпоксія го] ловного мозку. Кров скидається в систему венозних судин, які надмірно розтягуються, обумовлюючи давить, що ломить характер головного болю. У четвертій стадії відбувається зворотне раз] вітіе зазначених змін.

В1988 р. Міжнародний асоціацією з вивчення головного болю була прийнята міжнародна «Класифікація головних болів, краніальної невралгії, лицьових болів» [1, 2]. Відповідно до цієї клас] сіфікація виділяють наступні форми мігрені.

– Ускладнення мігрені: мігренозний статус, мігренозний інсульт.

Мігрень відноситься до захворювань, для яких існують досить точні діагностичні кри] терии. Вони вироблені Міжнародним товариством з вивчення головного болю в 1988 р. і є про] щепрізнаннимі [1, 2, 5].

Одностороння локалізація головного болю – гемікранія або чергування сторін.

Помірна або сильний головний біль, знижує повсякденну активність.

Для постановки клінічного діагнозу мігрені без аури в анамнезі повинно бути не менше п’яти при] ступивши, що відповідають перерахованим вище критеріям. Дуже важливо в анамнезі вказівку на зміну сторо] ни головного болю. Тривало існуюча одностороння головний біль змушує шукати інші при] чини нападів.

Крім мігрені без аури виділяють мігрень з аурою. Під аурою розуміють виникнення вогнищевих неврологічних симптомів, які розвиваються обов’язково до головного болю і повністю регресії] руют.

Повна оборотність одного або більше симптомів аури, що свідчать про фокальній цереб] ральной або стовбурової дисфункції (зорові порушення, гемианестезия, парези, розстрой] ства мови).

Клінічно напад мігрені без аури складається з трьох фаз: продрома, мигренозной атаки, постдрома. Симптоми зазвичай розвиваються продрома за кілька годин до мигренозной атаки і включають в себе підвищену чутливість або зниження сприйняття, дратівливість, плаксивість, чрезмер] ную позіхання, пристрасть до особливої ??їжі (найчастіше солодкою), сонливість, набряки. Головний біль при мігрені – одностороння, частіше має пульсуючий характер, посилюється при фізичному актив] ності, супроводжується нудотою і блювотою.

Характерно «болюче» поведінку: пацієнт прагне лягти в ліжко, усамітнитися в затемненій ком] нате, стягнути голову хусткою або рушником, уникає яскравого світла, шуму. При об’єктивному огляді хворі астенізіровани, емоційно напружені, у деяких визначається набухаючих скронева артерія на хворому боці. Часто хворі намагаються здавити скроневу артерію, так як тимчасове припинення кровотоку зменшує пульсуючий біль. У неврологічному статусі не відзначається ка] ких-небудь вогнищевих змін, однак досить часто спостерігається на стороні головного болю Вира] женная болючість в м’язах шиї, черепа, напруга їх при пальпації.

При мігрені з аурою продром також може мати місце, але найчастіше перша фаза – це аура, клини] ка якої залежить від локалізації патологічного процесу. У 90% пацієнтів аура проявляється у формі розладів зору, зазвичай у вигляді блискавки і зигзагів, спалахи, іскри, що поєднуються з мерехтливим] щим спіралеподібні контуром або скотома. Чутливі розлади – парестезії – стоять на другому місці по частоті, в цей процес зазвичай втягується рука, потім оніміння рас] пространяется на обличчя і мову (виникає так звана поширювана коркова депресія, з] подружжя з регіонарної олігеміей).

Симптоми аури через 20-30 хв (до 60 хв) регресують повністю, і перед нападом головного бо] Чи зазвичай буває «вільний» інтервал без головного болю, який триває не більше 1 год, потім роз] ється мігренозна атака. Після завершення нападу мігрені настає постдромальна період, про] продовжувалася протягом 24 ч. Пацієнти відчувають втому, болі в м’язах, набряки, часте мочеіспус] кание, ейфорію.

У період між нападами деякі пацієнти відчувають себе практично здоровими і повністю з] циально адаптовані, у більшості з них є синдром вегетативної дистонії різної степе] ні вираженості [2, 3].

Інші форми мігрені зустрічаються досить рідко. При базилярній мігрені напад починається з двостороннього порушення зору, спалахів світла або сліпотою на обидваочі, запаморочення, атак] сій, шуму у вухах, парестезії, альтернирующих синдромів, що тривають 15-20 хв, приблизно у 30% паці] ентов може спостерігатися порушення свідомості у вигляді неглибокого непритомності, до якого потім присое] Діня пульсуючий головний біль.

Офтальмоплегічна мігрень характеризується мігренознимі атаками, що поєднуються з преходить] щими парезами окорухових нервів, диплопія, що сходяться або розбіжним косоокістю, пто] зом століття.

Ретинальная мігрень – дуже рідкісне захворювання, є пароксизмальное двусто] роннее порушення зору у вигляді скотоми або випадання полів зору, яке триває 10-15 хв. Зорові порушення чергуються з приступами мігрені без аури або мігрені з офтальміческой аурою.

Мігренозний статус являє собою важко протікає варіант нападу, при якому больові атаки наступають одна за одною з періодами менш інтенсивного головного болю. Такий стан може тривати від 3 до 5 днів. У клінічній картині домінують адинамія, блідість шкіри, менинго] ний симптоми, іноді порушення свідомості і психічні порушення, невелике підвищення темпі] ратури тіла, неприборкана блювота.

Загальноклінічні методи дослідження, такі як загальні аналізи крові і сечі, рентгенограма че] ріпа, не виявляють яких-небудь змін. Цереброспінальна рідина в нормі. Ехоенцефалографія також не дає будь-яких змін і використовується з метою виключення об’ємного процесу головно] го мозку. Дані реоенцефалографії при нападі свідчать про межполушарной асиметрії кро] венаполненія, спазмі краніальних судин і зниження тонусу в зовнішньої сонної артерії. На електро] енцефалограмі реєструється генералізована неспецифічна дізрітмія, судомна актив] ність відсутня.

загрузка...

Ангіографія також не виявляє яких-небудь специфічних змін. При огляді очного дна в період нападу визначається звуження артерій сітківки, з подальшим розширенням вен очного дна. При комп’ютерній або магнітно-резонансної томографії в період продрома визначають приходячи] щую ішемію і набряк головного мозку, а при багаторічних часто повторюваних нападах – дрібні ин] фаркт, атрофію речовини мозку, розширення шлуночкової системи і субарахн-їдальня простору] ства [1].

Діагноз мігрені обгрунтований, якщо ретельно зібраний анамнез, характер нападів, мінливість їх протягом життя пацієнта, сімейний характер захворювання не викликають підозри на інше ор] ганических захворювання головного мозку. Наступні симптоми вказують на виключення діагнозу ми] грени.

Раптовий початок головного болю після фізичного напруження, кашлю, сексуальної активно] сти.

Наростання супутніх симптомів головного болю – нудоти, блювоти, фото-, фонофобію.

Виявлення стійких неврологічних симптомів, застійних дисків зорових нервів, менин] геальних симптомів, порушення свідомості.

Поява на тлі головного болю лихоманки, артралгії, міалгії, артеріальної гіпертензії.

Лікування мігрені складається з наступних напрямків: купірування нападу мігрені, терапія в період мігренозного статусу та лікування в період між нападами.

Для купірування нападу мігрені використовують анальгетики і НПЗЗ. Дія ацетилсаліцилової ки] слоти і її похідних направлено на блокаду проведення больових імпульсів шляхом придушення син] теза модуляторів болю (простагландинів, кінінів та ін), активацію антіноціцептівних механізмів головного мозку, також важливим є антиагрегаційні властивості цих препаратів, сприяє] ющие поліпшенню капілярного кровотоку .

Аспірин або Аспізол (ін’єкційна форма) призначають в перші хвилини або години нападу, не пізніше] неї ніж через 2 год, по 500-1000 мг на добу. При неважких нападах ефективно також застосування таб] льоток Парацетамола, 0,5 г – до 2-3 таблеток, індометацину – 75 мг, Ортофену – 75 мг, Ксефокама – 8 мг. При важких приступах призначають комбіновані анальгетики – Седалгін(Склад: аспірин – 0,2 г, фенацетин – 0,2 г, кофеїн – 0,05 г, кодеїну фосфат – 0,01 г, фенобарбітал – 0,025 г), пентан] гін, спазмовералгін, Солпадеїн та ін Протипоказаннями до застосування даних препаратів являють] ся наявність захворювання ШКТ, схильність до кровотеч, алергічні реакції.

Препарати ріжків мають потужний вазоконстрикторного дією на гладку мускулатуру сте] нок артерій, запобігають нейрогенне запалення, володіють допаминергическим і адренергіче] ським дією. Препарати цієї групи високоефективні (75% нападів купируются протягом 20-45 хв). Призначають ерготаміну тартрат 0,01 під язик, не більше 3 таблеток на добу. При передозуванні або підвищеній чутливості до ерготаміну можливі загрудинний біль, парестезії в звичайно] стях, блювання, пронос. Менше побічних ефектів виникає у комбінованих препаратів, що містять] щих ерготамін і кофеїн, – Кофетамін, Кофергот, Анкофен та ін На початку нападу приймаються 1-2 таблетки, але не більше 6 таблеток на добу. Найменшими побічними ефектами володіє дігідроергота] хв (Дігідергот назальний аерозоль).

Селективні агоністи серотоніну володіють виборчою дією на серотонінові рецептори мозкових судин, запобігають нейрогенне запалення і звужують розширені судини до норми. Застосовують препарати I покоління суматриптан (Імігран), який призначається по 50-100 мг всередину або 6 мг підшкірно; препарати II покоління: золмітриптан (Зоміг) – 2,5 мг всередину, наратриптан (Нараміг) – 2,5 мг, різатріптан (Максалт) – 5 мг; препарати III покоління – Елетриптан (Релпакс) – 40 мг і ін Рел] Пакс має максимальну селективність до 5-НТ/ВД-рецепторам, що забезпечує високу ефектив] вність і мінімальна кількість побічних ефектів [1, 6].

В останні роки дедалі більшої популярності набувають блокадні методи купірування присту] пов головного болю. Найбільш ефективними на сьогоднішній день є періостальних і внутріко] стни блокади, автором яких є доктор медичних наук, професор Є. Л. Соков. Періо] сталеві блокади виконуються в тригерні точки потиличної та скроневої областей, склепіння черепа, ос] Тісти відростків шийних хребців. Ефективність їх пов’язана з нормалізацією відтоку з періосталь] ної венозної мережі, зниженням збудливості місцевих вегетативних центрів і перерозподілом регі] онарного кровотоку, відновленням локальної мікроциркуляції, а також з місцевим знеболюючим] щим, протинабрякову і протизапальну дію.

При недостатній ефективності періостальних блокад виконуються внутрішньокісткових блокади в ос] Тісти відростки шийних хребців, в виличні кістки та ін Механізм дії внутрішньокісткових блокад заснований на безпосередньому впливі анестетика та інших препаратів на внутрішньокісткових рецепто] ри, що дозволяє зменшити їх провокує вплив на процеси формування больового, мишеч] но-тонічного і ангіоспастичний синдромів при нападі мігрені. Одночасно з цим внутріко] стное введення препаратів під підвищеним тиском є ??шунтуванням декомпенсованих кісткових судинних колатералей, що при нападі головного болю покращує венозний відтік від кісток черепа і головного мозку, нормалізує тонус церебральних і краніальних артерій і відновлює мікроциркуляцію.

Застосування дексаметазону в блокадній суміші також зменшує нейрогенне запалення. Завдяки особливостям відтоку крові від хребців і кісток черепа вводяться в них препарати розповсюджуються по розбіжним радіусів рівномірно у всіх площинах по багатій венозної мережі та численним анастомозу, інфільтруючи сегментарні навколишні тканини – м’язи, оболонки, судини, корінці і т. д. [4]. Тому ефект від застосування внутрішньокісткових блокад у більшості пацієнтів виникає дос] таточно швидко, іноді «на голці», при відсутності ускладнень і побічних ефектів.

Мігренозний статус є показанням для екстреної госпіталізації в неврологічний стаціон] нар і вимагає проведення інтенсивної терапії. У цих випадках вводять Преднізолон 40-60 мгабо грудні] саметазон 4-8 мг в / в струйно, Ерготамін в / в крапельно, дегидратирующие кошти, нейролептики (Це] рука, Реглан, Меліпрамін), транквілізатори. У цьому випадку особливо показано застосування перио] сталевих і внутрішньокісткових блокад.

Межприступном лікування мігрені рекомендують при двох і більше нападах на місяць, що порушують нор] мальную діяльність пацієнта більше 3 днів підряд і при неефективності препаратів для купиру] вання нападу. Курсове лікування повинно проводитися протягом 2-3 міс.

Для профілактичного лікування мігрені використовуються немедикаментозні методи, а також різних] ні фармакологічні засоби. Велике значення надається раціональному режиму праці і отди] ха, рекомендований регулярний достатній сон, дієта з виключенням продуктів, що містять тирамін: помідори, селеру, какао, шоколад, сир, молоко, горіхи, яйця, червоне вино, пиво, шампанське. Для профілактики нападів мігрені надзвичайно важливий здоровий спосіб життя, корисні плавання, ходь] ба на лижах, заняття лікувальною гімнастикою, теренкур. Стресові і конфліктні ситуації обтяжуючи] ють протягом мігрені, тому рекомендуються раціональна психотерапія та заняття аутотренінгом, поз] Воля пацієнтам знімати напругу і релаксувати м’язову систему. Як немедікам] ментозних методів впливу використовують масаж, голкорефлексотерапії, постізометрична релак] сацію, гідротерапію та ін

Медикаментозне профілактичне лікування мігрені включає призначення препаратів різних груп, які індивідуально підбирають кожного пацієнта в залежності від провокуючих факто] рів, супутніх захворювань, особистісних особливостей, патогенетичних факторів. Найбільш ши] роко використовуються ?-адреноблокатори (анаприлін, атенолол та ін), блокатори кальцієвих каналів (Верапаміл, Ніфедипін), антидепресанти (Амітриптилін, Коаксил, Прозак тощо), антагоністи Серота] нина (Метісегрід, Перитол та ін) . У пацієнтів старшого віку хороший ефект дає призначення ноотропних і судинних препаратів. Ефективно також застосування міорелаксантів (Сирдалуд, Мі] докалм тощо), рекомендується включати в лікування антиконвульсанти – Карбамазепін, Габапентин, То] пірамат (Топамакс) та ін [1, 6]. Найбільш виправдано поєднання медикаментозних і немедикаментозних методів лікування.

А мій лікуючий мене лікував зовсім інакше і просив мене нікому не розповідати про препарати. У мене було два напади мігрені в тиждень, тривалістю по два дні, з блювотою втратою свідомості. Стояло питання про інвалідність. Спочатку, під час обстеження, мені інструментально зареєстрували – мігрень, показали, ніж графіки з мігренню відрізняються від головного болю напруги і серійних або кластерних головних болів. Потім визначили тип мігрені, знову об’єктивно, приладами. Лікували три місяці, у кілька етапів, але напади пройшли за місяць. Це було в 2003. Тоді лікуючий сказав, що ті препарати, які тут написані – застаріли. kotiara.kotiara.cir @ gmail.com

Поділитися темою: 2 людей читають цю тему Видалити повідомлення Зовнішній вигляд Статистика роботи системи

Ліцензія зареєстрована на: Аірмед – форум медичних консультацій

Інформація, розміщена на форумі, не може бути використана як керівництво до самолікування.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за будь-яких випадках заподіяння шкоди, пов’язаних з використанням інформації, розміщеної на форумі.

Tags: