Лікування дифузного зоба
Зоб – це захворювання щитовидної залози, яке проявляється в помітному збільшенні обсягуцього органу. Назва хвороби походить від назви зоба птахів (розширення їх стравоходу). Але якщо у птахів він виконує важливу роль в накапливании їжі, то у людей зоб – це ознака серйозної хвороби.
Дифузний зоб – це рівномірне збільшення об’єму щитоподібної залози.
Залежно від характеру порушення її функцій (зменшення або підвищення) виділяють два типи цієї хвороби, відповідно: ендемічний і токсичний зоб. Вони визначають способи лікування дифузного зоба.
Причини виникнення дифузного зоба
Зменшення функцій щитовидної залози, в першу чергу, може бути пов’язано з серйозним недоліком йоду в організмі людини. Дефіцит цієї речовини призводить до порушень в утворенні гормонів. Для того щоб отримати необхідний йод, щитовидна залоза поглинає цей елемент з клітин крові, для чого збільшується в розмірах.
На зниженні функції щитовидної залози позначається і сильне забруднення навколишнього середовища. Більшість токсичних речовин, потрапляючи і накопичуючись в організмі людини, уповільнюють роботу цієї залози, що призводить до даного захворювання.
Підвищення щитовидних функцій інакше називають як «базедова хвороба». Основними її причинами є спадкова схильність і рідкісний дефект імунної системи. Суть дефекту полягає в наступному: імунітет людини під впливом стресу або надмірного надходження в організм йоду починає виробляти спеціальні речовини-антитіла, які стимулюють роботу щитовидної залози. Впливають такі антитіла на все щитовидні тканини, тому збільшення залози в розмірах відбувається рівномірно.
Прояви і симптоми
При підозрах на це захворювання вже на початковій стадії проводиться медичне діагностування. Як правило, застосовують ультразвукове та лабораторне обстеження, що дозволяє швидко виявити необхідне лікування дифузного зоба.
Із зовнішніх симптомів хвороби можна виділити найчастіші, такі як: поява зоба на шиї і зниження маси тіла при підвищеному апетиті. Нерідко дифузний зоб супроводжується появою виряченими форми очей (екзофтальм), але цей симптом може бути відсутня.
Форми екзофтальм різні: він може бути рівномірним або асиметричним, може стосуватися тільки одного ока або обох відразу. Іноді присутня лише невелика набряклість і припухлість нижніх і верхніх повік. Але це становить серйозну небезпеку стискання очного нерва. Важка форма перебігу хвороби характеризується запаленням прозорої оболонки ока, утворенням виразок (ушкодження, які довгий час не загоюються).
Психічні зміни супроводжуються змінами в поведінці: мова стає квапливої, рухи метушливі, нерідко нескладні. Часто з’являється підвищена збудливість, тремтіння рук або пальців.
Змінюється стан шкірних покривів. У багатьох виникає темна пігментація, з’являються набряки (анасарка) і підвищується пітливість. Часто дифузний зоб супроводжується руйнуванням нігтів.
Хвороба супроводжується змінами і з боку серцево-судинної системи: може розвиватися почастішання серцебиття (тахікардія). Частота пульсу підвищується до 100-120 ударів за хвилину, в особливо важких випадках – до 150. У зв’язку з цим порушується нормальна робота серця, з’являється серцева недостатність.
Можливі ускладнення
Ускладнення, які можуть виникати при дифузному токсичному зобі:
Тіреотоксіческій криз – пов’язаний з перевищенням допустимого обсягу що у кров тиреоїдних гормонів щитовидної залози, що призводить до важкого токсичного ураження серцево-судинної і нервової систем, а також печінки. Розвитку кризусприяють важкі психічні травми, інфекції, а також лікування дифузного зоба радіоактивним йодом при недостатній медикаментозної компенсації.
Офтальмопатія – виражається в помутнінні рогівки, порушення в роботі очних м’язів і зорових нервів, небезпечна втратою зору.
Сдавление шийних відділів та органів – тягне серйозні порушення мови та ковтання.
При ендемічному зобі ускладнення можуть розвиватися тільки при дуже значному збільшенні щитовидної залози.
Лікування
Класичні методи лікування дифузного зоба – це прийом лікарських препаратів, а також хірургічне видалення частини щитовидної залози. На конкретний вибір методу впливають, в першу чергу, розмір зобу, вік хворого і причини захворювання. Своєчасне лікування даного захворювання в більшості випадків терапевтично ефективно.
Медикаментозна терапія кращий для дітей, молодих людей та вагітних жінок. Її застосовують також і у випадках неможливості проведення хірургічної операції та лікування захворювання радіоактивним йодом. Для токсичних випадків застосовуються такі препарати як пропилтиоурацил і мерказоліл, які блокують утворення тиреоїдних гормонів щитовидної залози. Симптоми придушуються і зникають протягом 2 місяців після початку прийому, але курс лікування необхідно продовжувати від 6 місяців до 2 років.
Вагітним жінкам для лікування дифузного зоба токсичного типу призначають знижені дози ліків, щоб не викликати недостатність гормонів щитовидної залози у дитини. Годування дитини груддю не заборонено, але при цьому його щитовидна залоза повинна періодично перевірятися.
Радіоактивний йод 131 є терапевтичним рішенням тільки для тих, хто не збирається в майбутньому мати дітей. Він приймається один раз і призначається тільки при відсутності серйозних протипоказань.
Для лікування зоба ендемічного типу, який пов’язаний зі зменшенням функцій щитовидної залози, застосовують в основному лікарські препарати. На початкових стадіях захворювання досить курсу прийому йодиду калію. У разі серйозного зниження вироблення гормонів щитовидної залози призначають аналоги таких гормонів або комбіновані препарати (тіреотом, левотироксин), з умовою постійного контролю вмісту їх крові.
Тривалість такого лікування – не менше одного року. Після того як стан щитовидної залози прийде в норму і її розміри зменшаться, для запобігання повторного появи захворювання необхідно приймати містять йод препарати.
Профілактика
Попередження ендемічного зобу включає масову та індивідуальну профілактику. До першої відноситься використання йодованої солі, яку додають в їжу суворо після приготування (так як при нагріванні йод випаровується). Індивідуальна профілактика необхідна для післяопераційних пацієнтів і для тих, хто проживає в неблагополучних регіонах.
Профілактика дифузного токсичного зоба включає антистресову терапію аж до прийому заспокійливих препаратів. Важливо підтримувати імунітет вітамінами і загальнозміцнюючі процедурами. У разі спадкової схильності необхідно звертатися до лікаря при перших, навіть на перший погляд незначних симптомах.
Передрук, копіювання та відтворення будь-яких матеріалів сайту клініки в будь-якій формі заборонено.
Tags: зоб