Харчові отруєння. Діагностика, симптоми і методи лікування харчового отруєння. Народні способи лікування. Народні рецепти.Народні засоби.
Харчова токсикоінфекція – гостре, короткочасне захворювання, що викликається умовно патогенними бактеріями, здатними продукувати екзотоксини поза організмом людини (в продуктах харчування) і протікає з симптомами ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (гастрит, гастроентерит) і порушеннями водно-сольового обміну.
До збудників харчової токсикоінфекції відносять багато видів умовно патогенних бактерій, здатних продукувати екзотоксини в період своєї життєдіяльності поза організмом людини на різних харчових продуктах. Серед екзотоксинів – ентеротоксини (термолабільних та термостабільний), що підсилюють секрецію рідини і солей в просвіт шлунку і кишки, і цитотоксинів, що ушкоджує мембрани епітеліальних клітин і порушує в них процеси синтезу білка.
Найбільш частими збудниками хвороби, здатними продукувати ентеротоксини, є: клостридії, протей. Ентеротоксини утворюються також збудниками, що належать до пологів: клебсієла, ентеробактерії, синьогнійна паличка. Здебільшого ентеротоксини збудників є термолабільних.
Вираженими термостабільним властивостями відрізняється ентеротоксин золотистого стафілокока. Він не інактивується при кип’ятінні до 30 хвилин (за деякими даними – до 2 годин) і зберігає здатність за відсутності самих мікробів викликати клінічну картину захворювання. Серед збудників харчової токсикоінфекції здатністю продукувати цитотоксин володіють: клебсиелла, ентеробактерії, клостридії, золотистий стафілокок і ряд інших мікробів.
Не кожен штам бактерій здатний до утворення екзотоксинів. Тому вживання їжі, що містить велику кількість мікробів, ще не веде саме по собі до розвитку хвороби. Вона виникає лише при інфікуванні їжі токсінопродуцірующімі штамами бактерій.
Збудники харчової токсикоінфекції широко поширені в природі і зустрічаються всюди: у випорожненнях людей і тварин, у грунті, воді, повітрі, на різних предметах. Шлях поширення інфекції – аліментарний. Серед факторів передачі – тверді (ковбаси, холодці, яйця, м’ясні і рибні консерви тощо) і рідкі (суп, молоко, соки, компоти, киселі, квас, лимонад, пиво, коктейлі та ін) харчові продукти, які є для бактерій живильним середовищем.
Стафілококова інтоксикація частіше пов’язана з вживанням в їжу інфікованого молока і молочних продуктів, кондитерських кремів, м’ясних, рибних і овочевих страв. Протей і клостридії добре розмножуються на білкових продуктах (м’ясо, риба, у тому числі консервовані, ковбаса, молоко).
Сприйнятливість до цієї групи захворювань висока. Нерідко захворює до 100% людей, що вживали інфікований продукт. Характерним для харчової токсикоінфекції є не тільки груповий, а й експлозівний (вибуховий) характер захворюваності, при якому за короткий термін (за кілька годин) хворіють всі учасники спалаху. При харчових токсикоінфекціях до моменту надходження їжі в шлунок в ній, крім бактерій, вже міститься значна кількість екзотоксину. Це обумовлює розвиток найкоротшого в інфекційній патології інкубаційного періоду. Від впливу токсинів на слизову оболонку шлунка до розвитку клінічної симптоматики в ряді випадків проходить не більше 30 хвилин (частіше 2-6 годин).
Патогенез і клініка захворювання
Патогенез і клініка захворювання багато в чому залежать від виду та дози екзотоксину, а також інших токсичних речовин мікробного походження, які містяться в продукті харчування. Клінічні прояви харчової токсикоінфекції, викликаної збудниками, здатними до продукції лише ентеротоксин, менш важкі, захворюванняв більшості випадків протікає без гіпертермії і яких-небудь значних запальних змін слизової оболонки шлунка і кишечника. Коли ж у продуктах харчування мало місце накопичення і ентеротоксин, і цитоксинов, протікають незрівнянно важче, з короткочасною, але високою гіперемією, запальними змінами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Короткочасний характер перебігу харчової токсикоінфекції пов’язаний з нетривалим перебуванням збудників в організмі людини. Лише за певних умов, коли попередні захворювання порушили системи антибактеріальної захисту тонкої кишки, збудники можуть більш тривалий час перебувати в кишечнику.
Інкубаційний період має тривалість від 30 хвилин до 24 годин (частіше 2-6 годин). Клінічна картина інфекцій, викликаних різними збудниками, має багато спільного і представлена ??подібною симптоматикою. Початок захворювання гострий. З’являється нудота, до якої приєднується блювота. Блювота рідко буває одноразовою, частіше вона повторна, іноді неприборкана, болісна, виснажлива. Майже одночасно з блювотою починається пронос. Стілець рідкий, водянистий, від 1 до 10-15 разів на добу, зазвичай має Ентерітний характер і не містить слизу і крові. У значної частини хворих захворювання не супроводжується скільки-небудь сильними болями в животі і підвищенням температури. Разом з тим є випадки, що протікають із болями в епігастрії і короткочасної гіпертермією. У клінічній картині цих захворювань, крім шлунково-кишкової симптоматики, спостерігаються озноб, підвищення температури тіла, помірний головний біль, запаморочення, слабкість, нездужання.
Підвищення температури до максимуму (38-39 оС) відбувається вже в перші години хвороби, а через 12-24 годин вона, як правило, знижується до норми. Об’єктивно у хворих відзначається блідість шкірних покривів, іноді ціаноз їх, похолодання кінцівок. Мова обкладений біло-сірим нальотом. Живіт при пальпації м’який, болючий в епігастрії, рідше навколо пупка. Страждає серцево-судинна система: визначається брадикардія (при гіпертермії – тахікардія), артеріальний тиск знижений, на верхівці серця вислуховується систолічний шум, тони серця глухі.
У деяких випадках розвиваються непритомність, короткочасні колаптоїдний стан. При багаторазовій блювоті і рясному поносі можуть з’явитися симптоми дегідратації, демінералізації і ацидозу. Можливі судоми в м’язах кінцівок, зниження діурезу, зниження тургору шкіри і т. д. Печінка і селезінка не збільшені. У гемограмі лейкоцитоз, нейтрофільоз, помірне підвищення ШОЕ. Тривалість захворювання у більшості випадків складає 1-3 дні.
До ускладнень харчової токсикоінфекції відносяться дегідратаційний шок і гостра серцева недостатність, пов’язана з порушеннями електролітного (гіпокаліємія) обміну. Інші ускладнення зустрічаються рідко (сепсис).
Хоча прояви хвороби мало залежать від виду збудника, однак в окремих випадках можна виявити деякий етіологічно обумовлене своєрідність клінічної картини захворювання.
Діапазон клінічних проявів токсикоінфекції, викликаної клостридіями, досить широкий. Поряд з легко протікають захворюваннями, в клініці яких домінують симптоми гастриту або гастроентериту, зустрічаються і важкі форми хвороби, що супроводжуються розвитком некротичного ентериту і анаеробного сепсису.
При токсикоінфекції, викликаної протеєм, випорожнення мають різкий смердючий запах. У деяких хворих виникає короткочасне зниження гостроти зору.
Стафілококова інтоксикація нерідко протікає без діареї. У клінічній картині домінують симптоми гастриту у вигляді повторної блювоти, переймоподібних болю в епігастральній ділянці. Відзначаються ознаки судинної дистонії. Температура тіла у більшості хворих нормальна або субфебрильна.
Диференціальну діагностику харчової токсикоінфекції проводять з гострими кишковими інфекціями і загостреннями хронічнихзахворювань шлунково-кишкового тракту, іншими харчовими отруєннями, хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини, гінекологічною патологією, інфарктом міокарда, захворюваннями центральної нервової системи.
Лікування харчового отруєння.
При встановленні клініко-епідеміологічного діагнозу харчової токсикоінфекції необхідно провести ретельне і багаторазове промивання шлунка до отримання чистих промивних вод. Промивання здійснюють 2-4%-ним розчином гідрокарбонату натрію або 0,1%-ним розчином перманганату калію. При вираженій діареї призначають активоване вугілля або інші адсорбенти (поліфепан, карбонат кальцію). У разі відсутності стільця роблять зустрічну високу клізму типу «сифонної».
Подальша терапія проводиться з урахуванням ступеня дегідратації організму хворого. При зневодненні I-II ступеня (втрата маси до 3-6%) і відсутності нестримного блювання проводять пероральну регідратацію глюкозо-електролітними розчинами. У важких випадках захворювання або при дегідратації III-IV ступеня (втрата маси більше 6%) показано внутрішньовенно введення полііонних розчинів: «Квартасоль», «Ацесоль», «лактасоль», «Трисоль» та ін З метою дезінтоксикації внутрішньовенно рекомендується гемодез, реополіглюкін , поліглюкін. Призначення антибіотиків, сульфаніламідів і інших хіміопрепаратів при неускладненому перебігу хвороби недоцільно. Проводиться симптоматична терапія при явищах гострої серцевої недостатності. Під час захворювання і в період реконвалесценції важливе значення має дієто-і вітамінотерапія.
Дозволяються сухарі з вищих сортів білого хліба, тонко нарізані, неподрумяненние. Супи на слабкому знежиреному м’ясному або рибному бульйоні з додаванням слизистих відварів, парових або зварених у воді м’ясних або рибних котлет, фрикадельок, яєчних пластівців, вареного і протертого м’яса. Каші на воді або м’ясному бульйоні з рисової, вівсяної, гречаної і манної круп. Киселі, желе з чорниці, черемхи, стиглих груш та інших ягід і фруктів, багатих дубильними речовинами. Прісний свіжоприготований сир, протертий, в натуральному вигляді, сирне суфле. Всі інші молочні страви виключаються. Напої: чай, кава чорний, какао на воді, відвар шипшини, черемхи, чорниці. Виключають всі овочі, соуси, прянощі.
Фітотерапія
Фітотерапія спрямована на відновлення всіх функцій кишечника. Застосовують наступні рослинні засоби: вільхові шишки, горець зміїний, кору дуба, кінський щавель, суницю, перстач прямостоячу, плоди черемхи, кмин звичайний, ягоди і листя чорниці, ромашку, чагу.
Настій приймають у теплому вигляді 3-4 рази на день по 1 / 2 склянки за 20-30 хвилин до їди.
Настій приймають по 1 / 2 склянки 2-3 рази на день за 15-20 хвилин до їди.
Настій приймають по 1 / 2 склянки 2-3 рази на день за 15-20 хвилин до їди.
Приймати по 1/2-2/3 склянки настою 3 рази на день за 30 хвилин до їди.
Як протиблювотний засіб рекомендується: в 50 мл теплої води розвести 10 г картопляного крохмалю, розмішати, додати 10 г цукрового піску, 0,4 г лимонного соку (лимонної кислоти). Закип’ятити 150 мл води і в окріп влити отриманий розчин крохмалю. Після охолодження додати 2,0-3,0 г 5%-ного спиртового розчину йоду. Приймати від 1 до 8 ч. л. 3 рази на день протягом 5 днів.
Прогноз захворювання звичайно сприятливий. Смертельні результати спостерігаються рідко і обумовлені такими ускладненнями, як дегідратаційних шок, гостра серцева недостатність, некротичний ентерит, анаеробний сепсис.