Мікоз стоп (Tinea pedis) – найбільш часто зустрічається грибкове захворювання шкіри. Він поширений повсюдно. Їм, за данимирізних дослідників, страждає до 70% населення земної кулі. З мікозом стоп людство знайоме з давніх часів, проте вперше описав це захворювання Pellizzari тільки в 1888 р. У 1908 р. Whitfield разом з Sabouraud опублікували перше повідомлення про мікозі стоп як про захворювання, яке викликають ті ж самі збудники, що призводять і до розвитку мікозу волосистої частини голови [1].
Термін «мікоз стоп»; зазвичай застосовують для опису поразки дерматоміцетів шкіри підошов і міжпальцевих проміжків стоп. Основним збудником мікозу стоп є Trichophyton rubrum. Ендемічними для нього вважаються невеликі за площею регіони, розташовані в Південно-Східній Азії, Африці та Австралії. Поширенню по Європі і всьому світові Т. rubrum як збудника мікозу стоп сприяло носіння закритого взуття та міграція населення під час світових воєн, розвиток торгівлі та туристичного бізнесу [2]. У США перше опис випадку мікозу стоп, обумовленого T. rubrum, датована 1920 р. його вперше виявили в Бірмінгемі, штат Алабама. Перша світова війна сприяла поширенню Т. rubrum як основного збудника мікозу стоп по всій території Північної Америки.
T. rubrum, T. mentagrophytes і Epidermophyton floccosum є основними збудниками мікозу стоп [3,4]. Серед них перше місце по частоті займає T. rubrum. T. tonsurans – один з рідкісних збудників мікозу стоп у дітей в США. Значно рідше викликають розвиток мікозу стоп: гриби роду Candida і цвілі Scytalidium dimidiatum, Scytalidium hyalinum. Тому, що дерматоміцети є основними збудниками мікозів шкіри людини, в тому числі і мікозу стоп, сприяла генетична пристосованість паразитувати в роговому шарі шкіри і викликати ураження інших кератінсодержащіх структур (волосся і нігті). Дерматоміцети виробляють ензими – кератіназ, які розщеплюють кератин, що сприяє інвазії дерматоміцетів в поверхневі шари шкіри, де надалі вони і продовжують існувати. Клітинна стінка дерматоміцетів містить Мана – речовини, які можуть пригнічувати місцевий клітинний імунітет. T. rubrum за рахунок дії мананов пригнічує проліферацію кератиноцитів, що призводить до уповільнення слущивания рогових лусочок з поверхні шкіри і розвитку хронічного перебігу інфекції.
Встановлено, що температура шкіри і сироваткові фактори, такі як b-глобуліни і феритин, пригнічують ріст і розмноження дерматоміцетів, а проте в даний час механізм їх дії до кінця не вивчений. Шкірне сало також є фактором захисту від дерматоміцетів. Відсутність сальних залоз на підошвах сприяє розмноженню дерматоміцетів та розвитку грибкової інфекції на стопах. Наявність тріщин і мацерації шкіри може призводити до розвитку мікозу стоп.
Цукровий діабет, імунодефіцитні стани, порушення кровообігу в дистальних відділах нижніх кінцівок, плоскостопість – найбільш значущі фактори ризику розвитку мікозу стоп. З екзогенних факторів ризику мікозу стоп слід особливо відзначити носіння закритого негігроскопічні взуття, травматизацію шкіри стоп, заняття спортом. Найчастіше мікозом стоп хворіють дорослі чоловіки. Діти захворюванням страждають рідко. Після статевого дозрівання зі збільшенням віку відзначається зростання захворюваності мікозом стоп. Хвороба поширена серед представників всіх рас і етнічних груп [4,5].
При розвитку мікозу стоп хворі зазвичай пред’являють скарги на свербіж, печіння шкіри, поява болісних тріщин між пальців і під пальцями, лущення і сухість шкіри. Рідше хворі відзначають, що захворювання почалося з появи везикул та ерозій. Велика кількість хворих мікозом стоп взагалі не пред’являють скарг, т.к. захворювання протікає в стертоюформі і проявляється лише невеликим муковідное лущенням в складках шкіри.
Виділять 4 клінічні форми мікозу стоп: інтертригінозний (міжпальцевих), сквамозно-гіперкератотіческую, дісгідротіческую і стерту.
Інтертригінозний форма мікозу стоп найбільш типова, проявляється ураженням шкіри міжпальцевих складок: еритемою, тріщинами, мацерацією епідермісу, лущенням. Розвиток цієї форми мікозу стоп часто супроводжується свербінням і палінням. Тильна поверхня стопи, як правило, залишається неураженої, а ось на підошві можуть бути присутніми гіперемія і лущення. При такій формі мікозу стоп часто виникає приєднання вторинної (бактеріальної) інфекції.
Сквамозні-гіперкератотіческая форма мікозу стоп протікає з розвитком еритеми на підошовної частини стопи і вираженого лущення, від легкого ступеня вираженості до дифузного гіперкератозу. Така форма часто супроводжується розвитком глибоких хворобливих тріщин в області п’ят. При цьому свербіж може бути відсутнім або бути незначним. Цю клінічну форму мікозу стоп ще називають «мокасинових стопою». При ньому уражається, як правило, обидві стопи одночасно.
Дісгідротіческая форма мікозу стоп характеризується появою болючих, сверблячих везикулезной висипань, які зливаються між собою і утворюють багатокамерні пухирі. Згодом бульбашки і бульбашки розкриваються з формуванням великих ерозій. За своїми клінічними проявами ця форма мікозу нагадує екзему стоп. При ускладненому перебігу дисгидротической форми мікозу стоп може приєднатися бактеріальна інфекція і розвинутися лімфаденіт, лімфангіт і симптоми загальної інтоксикації. Ця форма мікозу стоп нерідко супроводжується так званої мікотіческой екземою, чому сприяє виникнення сенсибілізації та гіперчутливості до дерматоміцетів. При цьому можуть з’являтися екзематозні висипання (мікідамі) на кистях та інших ділянках шкірного покриву.
При стертою формі мікозу стоп спостерігаються мінімальні клінічні прояви у вигляді муковідное лущення і мікротріщин в міжпальцевих складках шкіри між першим і другим і / або четвертим і п’ятим пальцями стоп. Така форма рідко супроводжується суб’єктивними симптомами і часто залишається для хворих непоміченою.
Мікоз стоп може протікати як самостійне захворювання або бути проявом поширеного мікозу шкіри. Найчастіше мікоз стоп поєднується з оніхомікозів стоп, з мікозів великих складок шкіри і мікозом кистей. При одночасному ураженні кистей і стоп спостерігається симптом «дві стопи – одна кисть», коли уражається шкіра на зазначених ділянках.
Діагностика мікозу стоп полягає в обов’язковому виявленні збудників цього захворювання. Як правило, досліджують методом мікроскопії шкірні лусочки, отримані з вогнища ураження і попередньо оброблені розчином КОН. Метод прямої мікроскопії завдяки своїй простоті, швидкості і дешевизні є скринінговим, проте не дозволяє ідентифікувати видову приналежність гриба. Золотим стандартом діагностики грибкових інфекцій вважають культуральне дослідження: посів грибів на поживні середовища. Найчастіше використовують середовище Сабуро. При високій специфічності цей метод діагностики, на жаль, має низьку чутливістю. При позитивних результатах мікроскопічної діагностики тільки в 28-60% випадків вдається отримати зростання культур мікроміцетів – збудників мікозу стоп.
Основним методом лікування мікозу стоп є застосування антіфунгальних препаратів місцевої дії. Препаратом вибору для лікування мікозу стоп визнаний тербінафін як найбільш ефективний лікарський засіб по відношенню до основних збудників мікозу стоп – дерматоміцетів. Механізм фунгіцидної активності тербінафіну реалізується за рахунок блокування дії ензиму сквален-епоксідазу і подальшого інгібування трансформації сквалену в епоксид сквален. Даний процес приводить в свою чергу до акумуляції сквалену всередині грибкової клітини, а в подальшому до її розриву й загибелі [6,8]. Вибірпрепаратів «Ламізил» (діюча речовина тербінафін) для зовнішнього застосування в терапії хворих мікозом стоп грунтується на результатах проведених в 1992 р. клінічних випробувань. Результати досліджень довели, що тербінафін, також як і нафтіфін, володіє високою фунгіцидною активністю по відношенню до всіх найбільш часто зустрічається збудників мікозів шкіри та її придатків [6]. Завдяки своїй високій проникаючої здатності тербінафін добре накопичується у всіх шарах епідермісу. Через чотири години після нанесення на шкіру його концентрація у роговому шарі значно перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості збудників мікозів шкіри, яка для дерматофітів, таких як T. rubrum, становить приблизно 0,003 мкг / мл. При цьому після припинення лікування через 7 днів концентрації тербінафіну у роговому шарі становить 0,33 нг/см3, що в 100 разів вище концентрації, що викликає загибель грибка [7]. У той же час концентрація тербінафіну в дермі невисока, і, отже, не виявляється його системну дію на мікроорганізм. Препарат також виявляє активність проти грампозитивних та грамнегативних бактерій і за своїм антибактериальному ефекту не поступається гентаміцину [7]. Це дозволяє застосовувати його в ряді випадків при лікуванні мікозу стоп, ускладненого бактеріальною інфекцією, без застосування антибіотиків.
Спектр лікарських форм для зовнішнього застосування препарату «Ламізил», діючою речовиною якого є тербінафін, дозволяє застосовувати його при будь-якій стадії і ступеня вираженості запального процесу, що виникає при мікозі стоп.
Дермгель «Ламізил» і спрей «Ламізил» застосовують при ураженні міжпальцевих складок шкіри і дисгидротической формі мікозу стоп, крем «Ламізил» – при вираженому лущенні і тріщинах. Поява на фармацевтичному ринку пленкообразующего розчину «Ламізил» одноразового застосування доповнило лінійку лікарських форм препарату «Ламізил» і дозволило скоротити тривалість лікування мікозу стоп у тих випадках, коли хворі не можуть тривалий час застосовувати антіфунгальние препарати.
При інтертригінозний формі мікозу стоп використовують крем, спрей і дермгель «Ламізил»; їх наносять на чисту шкіру стоп тонким шаром 1 раз на добу протягом 7 днів до повного зникнення всіх симптомів захворювання. При необхідності лікування може бути продовжено.
При сквамозні-гіперкератотіческой формі, особливо у випадку вираженого гіперкератозу, до початку етіотропної антіфунгальних терапії доцільно провести відшарування гіперкератотіческіх нашарувань за допомогою відлущуючих засобів (5-10%-ная саліцилова мазь, креми та мазі з сечовиною і молочною кислотою). Для лікування цієї форми мікозу стоп найбільш підходить крем «Ламізил». Його застосовують 1-2 рази на добу протягом 14 днів.
Лікування дисгидротической форми мікозу стоп починають з усунення симптомів мокнутия і ексудації. Для цього хворим призначають примочки з 2%-ними розчинами борної кислоти і таніну. В особливо важких випадках вдаються до призначення глюкокортикостероїдів місцевої дії. Для терапії дисгидротической форми мікозу стоп найбільш прийнятними є самі гігроскопічні лікарські препарати – спрей і дермгель «Ламізил». Їх призначають за стандартними схемами.
Стерта форма мікозу стоп є показанням для призначення будь-якого з лікарських препаратів «Ламізил», у тому числі і пленкообразующего розчину «Ламізил Уно» [8]. Його наносять одноразово на обидві стопи, далі необхідно, щоб розчин висох. Не рекомендується після нанесення розчину мити стопи протягом 24 ч. Після нанесення розчину максимально виражений терапевтичний ефект настає в середньому через 7 днів.
Для лікування мікозу стоп крім антіфунгальних препаратів, що містять тербінафін, також використовують лікарські засоби, діючими речовинами яких є похідні азолів. Їх призначають при ураженнях стоп, зумовлених як дерматоміцетів, так і недерматоміцетамі. За своєю ефективністю цізасоби поступаються тербінафіну, проте на відміну від нього азолів володіють не фунгіцидної, а фунгістатичною активністю.
Для запобігання розвитку і рецидиву мікозу стоп хворим необхідно дотримуватися правил профілактики. У спекотну пору року необхідно носити легку гігроскопічна взуття з натуральних матеріалів. Під час відвідування лазень, басейнів, громадських душових доцільно надягати відкриті гумові тапочки. Не рекомендується надягати на ноги чуже взуття.
З метою особистої гігієни слід використовувати для догляду за ногами тільки індивідуальні інструменти – ножиці, пилочки. Обробка дезинфікуючими розчинами взуття та устілок, які використовував хворий мікозом стоп, дозволяє уникнути повторного зараження і є вторинною профілактикою мікозу стоп. Обробку взуття зазвичай проводять розчином формаліну, оцтової есенції. Цей метод обробки простий і дешевий, проте, неприємний запах і зміна забарвлення внутрішньої частини взуття не завжди подобаються пацієнтам.
Цікавими є дані дослідження, проведеного в Університеті м. Парижа, який показав, що одноразове обприскування устілок 1% розчином тербінафіну для знезараження потрапили на них частинок шкіри, зараженої Trichophyton rubrum, дозволило через 48 годин констатувати загибель всіх збудників [9]. Розвиток мікозу стоп легше запобігти, ніж вилікувати.
1. Elewski BE. Trichophyton rubrum: Dermatophytoses in evolution. / / Adv. Dermatol. – 1994. – Vol.9 – P. 110-111.
2. Elewski B., Hay RJ. International summit on cutaneous antifungal therapy. Boston, Massachusetts, Nov. 11-13, 1994. / / J. Am. Acad. Dermatol. – 1995. – Vol. 33. – P. :816-822.
3. Корнішева В.Г. Мікози шкіри та підшкірної клітковини, патогенез клініка, лікування: Авторефер. дисс … д-ра мед. наук. – СПб., 1998. – 34 с.
5. Разнатовскій К.І., Родіонов А.Н., Котрехова Л.П. Дерматомікози. СПб: Видавничий дім СПбМАПО, 2003. 159 с.
6. Hill S., Thomas R., Smith S., Finlay A. Pharmacokinetic Study of 1% Cream Lamisil. / / Br. J Dermatol. 1992. 127: P. 396-400.
7. Nolting S., Brautigam M. The clinical meaning of terbinafine, s antimicrobial activity. / / Br. J Dermatol. 1992. 126 supp. 39: P. 56-60.
8. Kienzler JL, Queille-Roussel C., Mugglstone C. et al: Stratum Corneum Pharmacokinetics of a Novel formulation for single dose treatment in dermatophytosis. / / JEADV. 2005. 19 suppl. 2: FC 02.7.
9. Martine Feuihade De Chauvin. Знезараження устілок з частинками шкіри, ураженої дерматофітами: ефект обприскування 1%-ним розчином тербінафіну. Лікарня Сен-Луї-Університет Париж VII ім. Дені Дідро. / / EADV Berlin, October 2009.
Схожі записи
Коментарі Підписка Рубрики Останні записи Новини медицини Останні коментарі Управління Календар Опубліковані Архів по місяцях Співпраця RSS Адміністрування Copyright