Локальні прояви посттравматичного гоноартроза у хворих резистентних до загальноприйнятих методик лікування
В останні десятиліття відзначається щорічний поступальне зростання числа людей працездатного віку, які мають різного ступеня вираженості больовий синдром у суглобах. Це зокрема призводить до збільшення і без того великих фінансових витрат суспільства на реабілітацію пацієнтів страждають гоноартрозом. Стривожені такою негативною тенденцією захворюваності Всесвітня організація охорони здоров’я в січні 2000 року в Женеві оголосила проведення Міжнародної декади, присвяченої кістково-суглобовим порушень (The Bone and Joint Decade 2000 – 2010) одним з напрямків, якою є подальше випереджаючий розвиток наукових досліджень, спрямованих на профілактику та лікування захворювань суглобів.
Невирішеною проблемою для сучасної медицини є постійно збільшується відсоток пацієнтів, які страждають захворюваннями суглобів резистентних до загальноприйнятих методик лікування. У доступних нам літературних джерелах, присвячених вивченню проблеми реабілітації пацієнтів з посттравматичними деформуючим остеартроза колінних суглобів, резистентних до загальноприйнятих методик лікування, не вдалося виявити інформації, присвяченій структурі локальних проявів гоноартроза.
Нами розроблена і пройшла клінічну перевірку “Ортопедична карта первинного обстеження” відповідно, з якою ми досліджували 36 хворих у віці від 30 до 45 років з посттравматичними деформуючий остеоартроз колінних суглобів резистентних до загальноприйнятих методик лікування і виявили структуру локальних проявів гоноартроза у цих пацієнтів.
У пацієнтів 16 (44,4%) не виявлено клінічної деформації колінних суглобів, у 13 (36,1%) – виявлено легко виражена деформація, у 5 (13,8%) – помірно виражена, у 2 (5,7%) – виражена. Вісь ураженої кінцівки у 29 (80,6%) хворих була правильною, у 4 (11,1%) спостерігалась легко і у 3 (8,3%) помірно виражені варусна деформації у верхній третині гомілки. При пальпації болючість тотальна колінного суглоба була у 25 (69,5%) пацієнтів, у 3 (8,3%) – болі спостерігалися в області обох менісків, у 5 (13,9%) і 3 (8,3%) – в проекції внутрішнього і зовнішнього менісків відповідно. Рухи в колінному суглобі у 7 (19,4%) хворих були безболісні, у 5 (13,9%) – легко болючі, у 24 (66,7%) – помірно болючі. У 13 (36,1%) пацієнтів відзначалася легко виражена разгибательная контрактура колінного суглоба, у 18 (50,0%) – помірно виражена комбінована, у 5 (13,9%) – виражена комбінована. Крепітація при рухах у суглобі була чутна на відстані у 7 (19,5%) людина, відчувалася пальпаторно у 21 (58,3%), не відзначалася у 8 (22,2%). Легко виражений симптом “переднього висувного ящика”, спостерігалися у 7 (19,5%) пацієнтів. Ознак нестабільності бічних зв’язок колінного суглоба не відзначалося.
Аналізуючи отриману структуру локальних проявів гоноартроза можна прийти до висновку, що для хворих з посттравматичним деформуючим остеоартрозом колінних суглобів резистентних до загальноприйнятих методик лікування, характерно: наявність легко і помірно вираженого больового синдрому; не типово наявність нестабільності зв’язкового апарату колінного суглоба і вальгусной деформації кісток у верхній третини гомілки. Можна припустити, що особливість патогенезу захворювання в цій групі хворих полягає в тому, що постійна мікротравматизація суглобових поверхонь не є основною причиною що приводить до розвитку патологічного процесу в ураженому суглобі.
Видано Міністерством РФ у справах друку, телерадіомовлення і засобів масових комунікацій
(C) Передрук матеріалів сайту можлива тількиз письмового дозволу редакції